"Не я пишу - це мною пише Бог."
Не я пишу – це мною пише Бог.
Канон і палімпсест – на рівні серця.
Свіча палає на вітрах епох,
А грифель бога дотепер не стерся.
А коли допишеться сторінка,
Перейде печаль у ці рядки,
Прийде на причал у чорнім жінка,
Над привиддя чорної ріки.
Промине і слава, і неслава…
Але я ніколи не помру,
Лиш полину – білим пароплавом,
Білим пароплавом по Дніпру…
У 8- А класі учителем української мови та літератури Симоненко А.Р. було проведено літературну світлицю «Не я пишу – це мною пише Бог…», присвячену 70-річчю від дня народження нашого славетного земляка Дмитра Кременя – поета, есеїста, публіциста, перекладача, заслуженого діяча мистецтв України, лауреата Національної премії України імені Т.Г. Шевченка.
«Доля відміряла йому небагато – 65 років, але прожив він їх сповна, на всю глибину поетичного та публіцистичного хисту, ставши символом єдиної, не пошматованої України. Бо ж митець поєднав і в творчості, і в житті два такі несхожі українські регіони – Закарпаття та Миколаївщину. Постать Креміня стала ще одним виявом соборності української душі, коли талант із Верховини не тільки прижився у степовому Причорномор’ї, а й став його поетичним уособленням», – писав Олександр Гаврош про поета, який є гордістю нашого краю, нашої держави. Не дарма 2023 рік оголошено роком вшанування Дмитра Кременя. Діти мали змогу поринути у глибокий світ неймовірних поезій митця, які вражають різноманіттям тематики, мудрим осмисленням людського буття, непересічною точною оцінкою історичних подій.
https://www.facebook.com/groups/381708759602973/permalink/969928100781033/
