Сторінка практичного психолога та соціального педагога

Психологічна служба в навчальному закладі є складовою частиною системи охорони фізичного і психічного здоров′я учнів і діє з метою виявлення та створення оптимальних соціально-психологічних умов для розвитку особистості.

Психологічна служба в навчальному закладі забезпечує своєчасне і систематичне вивчення психофізичного розвитку дитини, мотивів її поведінки і діяльності з урахуванням вікових, інтелектуальних, фізичних, статевих та інших індивідуальних особливостей, створення умов для саморозвитку та самовиховання, сприяє виконанню освітніх і виховних завдань навчального закладу.

Психологічна служба в навчальому закладі керується Конституцією України, Декларацією прав людини, Конвенцією про права дитини, Законом України «Про освіту», чинним законодавством України, Етичним кодексом психолога.

Мета діяльності психологічної служби:

сприяння створенню умов для соціального та інтелектуального розвитку здобувачів освіти;
охорона психічного здоров’я, надання психологічної та соціально-педагогічної підтримки всім учасникам освітнього процесу відповідно до цілей та завдань системи освіти.

Основними завданнями психологічної служби є:

оптимізація навчально-виховного процесу, поліпшення психологічного клімату в педагогічному колективі;
сприяння повноцінному розвитку особистості на кожному віковому етапі, допомога здобувачам освіти в адаптації під час переходу з однієї вікової групи до іншої;
організація психолого-педагогічної підтримки на етапі адаптації до навчання учнів 1-их класів;
профілактика дезадаптації учнів під час переходу з початкової до середньої ланки;
профілактика дезадаптації новоприбулих учнів школи;
психологічний супровід дітей з особливими освітніми потребами;
робота з дітьми, що опинилися в складних життєвих ситуаціях;
робота з обдарованими дітьми;
робота з учнями «групи ризику» (соціально-педагогічна діагностика важковиховуваності, формування адекватної поведінки підлітків), профілактика правопорушень;
формування в молоді орієнтації на здоровий спосіб життя, профілактика адиктивної поведінки, тютюнопаління, алкоголізму, наркоманії, ВІЛ/СНІДу та злочинності серед неповнолітніх;
робота із запобігання конфліктів в учнівських колективах, подолання агресивних, насильницьких дій та суїцидальних мотивів поведінки;
допомога в професійному самовизначенні здобувачів освіти;
психологічний супровід учнів під час іспитів;
проведення заходів спрямованих на реалізацію державних, регіональних програм.

Основні напрями діяльності психологічної служби:

1. Психодіагностична робота - цей напрям роботи включає в себе виявлення причин труднощів у навчанні, інтелектуальному розвитку, соціально-психологічній адаптації; вивчення та визначення індивідуальних особливостей динаміки розвитку особистості, потенційних можливостей в освітньому процесі, професійному самовизначенні.

2. Консультаційна робота - багатофункціональний вид індивідуальної та групової роботи, спрямований на вирішення запитів, з якими звертаються учасники освітнього процесу.

3. Корекційно-відновлювальна та розвивальна робота - є продовженням діагностичної роботи, що сприяє повноцінному психічному та особистісному розвитку дитини, спрямована на підвищення загального рівня розвитку дитини, заповнення прогалин навчання, розвиток недостатньо сформованих вмінь та навичок, підготовку дитини до адекватного сприйняття навчального матеріалу.

4. Психологічна просвіта - надання та поширення знань, ознайомлення усіх учасників освітнього процесу зі специфікою діяльності психолога, методами його роботи та можливостями.

5. Профілактична робота - це система заходів, спрямованих на охорону психічного здоровʼя, попередження неблагополуччя у розвитку людини, групи, суспільства, відхилень у розвитку особистості, виникнення конфліктів і проблем у міжособистісних стосунках, запобігання створення конфліктних ситуацій у освітньому процесі.

6. Організаційно-методична робота - цей напрям є важливою складовою планування діяльності психологічної служби, метою якого є організація власної діяльності, аналіз та узагальнення результатів, підвищення власного професіоналізму шляхом самоосвіти.

7. Звʼязки з громадськістю - діяльність, що спрямована на досягнення взаєморозуміння, співпрацю між окремими особами, колективами, соціальними групами, організаціями, державними органами управління.

Соціальний педагог – це педагогічний працівник, основна мета роботи якого полягає у забезпеченні соціально-правового захисту учнів школи та попередженні впливу негативних соціальних чинників на формування та розвиток особистості дитини.

У школі він є громадським інспектором з охорони дитинства.

Соціальна робота, згідно визначення Європейської Асоціації Шкіл соціальної роботи, – академічна дисципліна та професійна діяльність, яка сприяє соціальним змінам та розвитку, соціальній єдності, а також наснаженню та незалежності людей, залучає окремих фізичних осіб, групи, та суспільні структури до вирішення проблем осіб, сімей що перебувають в складних життєвих обставинах та покращення якості їх життя та добробуту, на засадах принципів соціальної справедливості, дотримання прав людини, колективної відповідальності та поваги, протидіє факторам соціального виключення та сприяє дотриманню прав людини.

Основні завдання соціальної роботи:

підвищення здатності клієнтів до розвитку, самостійного вирішення власних проблем, та покращення спроможності групи, сім’ї чи особи справлятися із труднощами;
допомога клієнтам у пошуку закладів, організацій, ресурсів, які створюють додаткові можливості для подолання складних життєвих обставин;
підвищення ефективності існуючих систем, що надають необхідні послуги та ресурси клієнтам;
підтримка створення та розвитку різних форм самоорганізації клієнтів;
розвиток та вдосконалення соціальної політики задля кращого забезпечення основних потреб представників вразливих груп населення.

Соціальні працівники та фахівці із соціальної роботи надають дорадчу та консультативну допомогу окремим особам, сім’ям, групам, спільнотам та організаціям у випадку виникнення у них соціальних та особистих труднощів. Вони допомагають клієнтам розвинути необхідні вміння та навички, а також забезпечують доступ до відповідних ресурсів та служб підтримки, необхідних для реагування на проблеми, пов’язані з безробіттям, злиднями, інвалідністю, залежністю, девіантною поведінкою, зокрема, кримінальною, проблемами у родині та ін.

Їх основними завданнями є:

проведення оцінки потреб клієнтів соціальних послуг;
інтерв'ювання клієнтів індивідуально, у складі сім’ї або груп, для оцінки їх стану та проблем, а також визначення необхідних послуг;
аналіз ситуації клієнта та визначення альтернативних підходів до вирішення проблем;
надання соціальних послуг їх отримувачам згідно з укладеною угодою про надання соціальних послуг і індивідуальним планом;
надання консультативної допомоги, послуг з медіації, проведення групових занять, з метою надання допомоги клієнтам у розвитку необхідних вмінь та формування знань, необхідних для вирішення власних соціальних та особистих проблем;
планування і впровадження програм допомоги клієнтам, включаючи кризове втручання та перенаправлення до закладів, які надають фінансову і юридичну допомогу, помешкання, медичне лікування та інші послуги;
участь у розслідуванні випадків недбалості або зловживань та вжиття заходів щодо охорони дітей та інших осіб у ситуації ризику;
представництво інтересів різних груп клієнтів у громаді, а також лобіювання з метою вирішення проблем, з якими вони стикаються;
розробка профілактичних програм та програм втручання для задоволення потреб громади;
підтримка зв’язків з іншими надавачами соціальних, освітніми та медичних послуг, які працюють з клієнтами, для надання інформації та забезпечення зворотного зв'язку щодо загального стану клієнтів та їх досягнень тощо;
формування загальнодоступних інформаційних ресурсів, що містять інформацію про діяльність надавачів соціальних послуг, і забезпечують доступ до даних ресурсів за допомогою розміщення їх на інформаційних стендах у приміщеннях надавачів соціальних послуг, у засобах масової інформації, у мережі Інтернет.

Питання, за якими можна звертатися до соціального педагога:

— формування гуманних відносин між учнями та педагогами;
— охорона і захист прав та інтересів дітей;
— вивчення особливостей особистості учня, соціальної ситуації розвитку та умов життєдіяльності;
— вияв інтересів та потреб, проблем і труднощів дітей та підлітків;
— створення атмосфери психологічного комфорту для учнів у навчальній та позанавчальній діяльності;
— організація та координація різних видів позанавчальної діяльності дітей і підлітків;
— попередження конфліктів в учнівських колективах;
— допомога у професійному самовизначенні;
— орієнтація учнів на здоровий спосіб життя;
— профілактика правопорушень серед неповнолітніх, робота з учнями “групи ризику”;
— взаємодія з педагогами, психологами, батьками або опікунами для надання допомоги учням.