Прибуш Наталія Войтехівна, спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії, учитель-методист
«Формування ключових і предметних компетентностей на уроках історії»
« Майстерність учителя – пробудити любов до
творчого мислення та здобуття знань»
А.Ейнштейн
Історія як предмет є унікальною, бо впливає на формування системи мислення, надає можливість людині вільно пересуватися в історичному просторі, озброює її знанням історичного досвіду, що в результаті дозволяє правильно оцінювати сучасні політичні й соціальні процеси. До того ж, історичні знання сприяють формуванню власної точки зору особи, і, разом з тим, вчать цінувати й поважати думки інших.
Історія виховує та розвиває широту мислення, творчу уяву, толерантність, громадську активність особистості.
Таким чином, історична освіта покликана готувати молодь до самостійного життя у сповненому суперечностей сучасному світі, створити сприятливі умови для взаєморозуміння між людьми, що представляють різні культурні, етнічні й релігійні традиції, допомогти людині усвідомити себе не лише представником певної країни і регіону, але й громадянином Європи та світу.
Школа покликана, ґрунтуючись на особистісно орієнтованому підході в освіті, формувати компетентності, що дозволяють кожному випускнику стати успішною, життєспроможною особистістю , здатною до творчої самореалі –зації.
Для реалізації цих завдань, на мій погляд, цілком логічним є використання технології проблемного навчання на уроках історії. Вона полягає в тому, що розгляд кожної теми починається з постановки конкретної проблеми. Важливим є те, що запропоноване інтелектуальне завдання повинно бути конкретним, можливим до виконання даною віковою групою учнів і життєво зорієнтованим. На моє переконання, процес навчання в школі повинен бути направлений на досягнення хоч невеликої, але перемоги. В цьому розумінні є доречним використання елементів педагогіки співробітництва .
У своїй роботі використовую різні методи і форми ведення уроку. Найбільш домінуючою є робота у групах, у малих групах, у парах. Поширено застосовую модель групового рішення проблем на основі метафоричного мислення "синектика"- один із варіантів навчання у співробітництві.
Застосування групових методів роботи на уроках – це, на мою думку, найбільш ефективний шлях досягнення поставленої мети уроку. Навчання в системі "учень – учень" надає істотні можливості для формування мотивації досягнень. Для себе я зробила висновки: для того, щоб діяльність була більш ефективною, роблю акцент на конкретному навику співробітництва, а учні коротко обговорюють його прояв і в подальшій роботі намагаються удосконалювати. Скажімо, уміння відстоювати свою думку відпрацьовується за допомогою алгоритму: " Я так думаю, тому що…..", або використовую методи « Сократа» ,"Прес", "Коло ідей" та інші. Добираючи завдання для групової роботи, керуюся теорією різнобічних здібностей Говарда Гарднера. Згідно з цією теорією, людині властиві, як мінімум, сім видів різних здібностей – не тільки логічні, на яких робиться акцент у школі, але й візуально-просторові, соціальні й музичні, такі, що необхідні у повсякденному житті.
Групові методи застосовую на всіх етапах навчальної діяльності. При вивченні нового матеріалу або при узагальненні тем, при проведенні різних типів уроків ( екскурсій, судів, подорожей та ін.), учні намагаються довести свою думку, і на вістрі їх зацікавленості можна провести проблемну бесіду, використовуючи метод "Коло ідей". Своєрідна конкуренція стимулює діяльність, розвиває ініціативність, моральну культуру, взаєморозуміння та повагу один до одного, культуру спілкування. По завершенню роботи групи звітуються і випрацьовують певні положення. В результаті з відповідей представників груп складається спільний проект.
На уроках здійснюю диференційований підхід, який дає можливість залучити до роботи учнів з різним рівнем знань. З цією метою на уроках застосовую метод "Ажурної пилки". Індивідуальний добір інформації забезпечує максимальну участь в уроці кожного учня. При закріпленні матеріалу поряд з іншими методами використовую метод "Гронування" . Він розвиває творче мислення, збагачує мову учнів, уяву, вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, бачити головне.
Проводжу уроки методом пізнавальних та дидактичних ігор. Це цікаво і учням, і вчителю. Він дає змогу залучати учнів до практичної участі в житті суспільства та держави. Проведення рольових ігор потребує старанної підготовки й наявності необхідної кількості годин, тому також проводжу міні-ігри, створюю ігрові ситуації. Цікавими для дітей є прийоми: знайди помилку, продовж речення, хрестики-нулики, снігова куля, простіше простого та ін. і вправи: "Знайомство", "Побажання", "Враження", "Самопрезентація", "Дерево рішень ", "Дерево пізнання", "Відчуй іншого", "Несподіваний гість", "Заохочення", "Уникнення невдачі", "Твій девіз", "Домалюй себе". Такі прийоми та вправи стимулюють та заохочують дітей до роботи на різних етапах уроку, при вивченні будь-якої теми.
Готуючись до уроків, завжди створюю ситуацію зацікавленості, для цього я використовую підручники, художні твори, ілюстрації, газети, телевізійні передачі, казки, вірші, притчі, прислів’я, приказки. Позитивний вплив на формування в учнів зацікавленості, відповідальності, позитивних моральних якостей відіграють уроки з використанням інформаційних комп’ютерних технологій. Діти дуже полюбляють працювати над вирішенням проблемних питань, переглядати документальні фільми, із задоволенням беруть участь у диспутах та дискусіях, висловлюючи власну думку та своє бачення на ту чи іншу проблему. На уроках широко застосовую навчальні дискусії,(діалог груп), які дають широкі можливості для формування комунікативних здібностей учнів, формують навички монологічного та діалогічного мовлення, виховують риси толерантності. Після завершення дискусії діти висловлюють свої думки, враження, які виникли в результаті роботи.
На уроках історії часто здійснюю міжпредметні зв’язки, це одна з найважливіших передумов успішного уроку. Для цього використовую знання з історії, літератури, економіки, географії, музики, природознавства, образотворчого мистецтва.
Ще одним важливим моментом організації самоосвітньої діяльності учнів є те, що поступово необхідно розширювати поле самореалізації учнів. На практиці це виглядає приблизно так: індивідуальна робота „учень -учитель”→ групова робота „учитель - учень - однокласник”→ позакласна робота „учень – однолітки”→ позашкільна робота „учень – однодумці”. Здобуті навички допомагають учням стати активними учасникам виховного процесу під час проведення годин спілкування, інтелектуальних ігор «Що? Де? Коли?». Моніторинг сформованості самоосвітньої компетентності можна проводити у вигляді бесіди з дітьми, письмового анкетування, особистих спостережень учня і учителя.Загальний рівень підготовки класу відстежую за допомогою контролю та корекції. Пропоную такі прийоми оцінювання та контролю:
- тести;
- експрес - опитування ("Заповни таблицю", "Продовж речення", "Виконай малюнок", "Гронування", "Дерево пізнання", "Так-Ні" тощо);
- Розширене опитування (письмова контрольна робота, домашня робота,
"Аукціон знань" тощо);
- контрольна вправа або творче завдання;
Корисними також є відслідковування таких показників як детальна індивідуальна освітня траєкторія кожного учня з правознавства, відслідковування якості сформованості вмінь і навичок шляхом співставлення самооцінки учня і оцінки учителя, моніторинг сформованості самоосвітніх компетенцій через призму конкретних досягнень
Результатом моєї роботи є перемоги учнів у предметних олімпіадах, творчих конкурсах та змаганнях міських та обласних рівнів. Маю авторські розробки уроків з використанням ІКТ, розробки виховних та позакласних заходів. Систематично беру участь у створенні та реалізації шкільних та міських педагогічних проектів, проводжу разом з учнями дослідницьку і пошукову роботу. Одним із останніх проектів була пошукова робота на тему : « Їх імена носять вулиці нашого міста» .
