A A A K K K
для людей з порушеннями зору
Хустська загальноосвітня школа І-ІII ступенів №2
Хустської міської ради Закарпатської області

У нас з’явився учень-ВПО: як познайомити дитину з класом

Дата: 04.03.2022 22:22
Кількість переглядів: 126

Фото без опису

 

Розглядаємо питання, які варто врахувати для успішної адаптації учня, який є внутрішньо переміщеною особою, у класі. 

 

Повернувшись до навчання, діти можуть із подивом побачити, що учнів у їхніх класах побільшало. Звісно, мова йдеться про дітей, які є внутрішньо переміщеними особами (ВПО), чиї сім’ї прибули до більш безпечних регіонів у пошуках прихистку.

Як пояснити учням появу нового однокласника? Як представити школярам? Подумаємо над цими запитаннями та спробуємо створити максимально сприятливу атмосферу для новоприбулих учнів.

Дізнатись історію дитини

Перше, що варто зробити вчителю – дізнатися, чи зазнала дитина травм внаслідок війни або евакуації (втрата домівки, родичів тощо). За наявності такого бекграунду учень потребуватиме дбайливого поводження та особливого представлення однокласникам.  

Обов’язково обговоріть усі гострі моменти з батьками дитини. Наприклад, яких тем не варто торкатися, про що однокласникам краще не запитувати (А де твоя мама? У вас що, нічого не залишилось? А де ви зараз живете?). Подібна обережність дозволить уникнути повторної травматизації учасників навчального процесу.

Зауважити: бажано попередити клас про появу новачка. Зробити це можна через класний чат. Також у ньому можна викласти пам’ятку – як варто поводитись і чого краще не говорити/запитувати.

Як пояснити школярам появу нового учня?

У 2014 році можна було спостерігати негативне ставлення до учнів із Донбасу. Деякі діти не хотіли сідати з ними за одну парту, називали зрадниками, давали інші образливі прізвиська. Чи може ситуація повторитися зараз? Так. Тим паче, якщо зважати на інформаційний фон та почитати, що пишуть у соцмережах деякі блогери, що говорять навіть керманичи деяких міст. Тож варто перестрахуватися та одразу скласти у дітей правильне враження.

  1. Акцентуйте увагу на тому, що діти та їхні сім’ї покинули домівку вимушено, через варварські обстріли житлових кварталів.
  2. Їхні міста хоробро борються із загарбником. Можна розповісти про те, як армія та тероборона відбивають атаки рф. Однокласники новоприбулої дитини мають зрозуміти, що всі ми на одній стороні та маємо допомагати одне одному.
  3. Зверніть увагу школярів на те, що стримування ворога постраждалими містами дозволяє нам знаходитись у відносній безпеці. Учні повинні відчувати вдячність до мешканців населених пунктів, що борються з окупантом. Також можна згадати, що закордонні ЗМІ та сам Папа Римський захоплюються витримкою Маріуполя, Харкова та Києва.
  4. Поясніть дітям, що в ідеалі цивільні особи мають покидати небезпечні міста, аби не заважати військовим і не давати ворогу можливість для шантажу. Тобто евакуація – не втеча, а раціональний вчинок, що зменшує навантаження на логістику атакованих міст.
  5. Зауважте, що наразі невідомо, скільки навчатиметься у вашому класі новачок. Це можуть бути як тижні, так і місяці. Все залежить від розвитку військових дій.
  6. У деяких випадках можна зауважити, що західні країни надають допомогу Україні та сплачують за перебування в містах переселенців.

Зауважити: якщо учень спілкується російською, а іншим учням/батькам, це не дуже подобається, то дискусію з цього приводу варто відкласти на певний час. На період війни країні необхідна максимальна єдність. Міжособистісні чвари та поява «внутрішнього» фронту лише послаблять загальну здатність країни до боротьби. Якщо діти матимуть запитання щодо російськомовності новачка, можна зауважити, що:

  • Зараз Україну захищає чимало російськомовних бійців ЗСУ і учасників тероборони.
  • Україна пережила потужну русифікацію, що десятиліттями давала преференції російській мові. Аби змінити це, знадобиться час та активна державна політика.
  • Теза про те, що «руській мір» поширюється всюди, де є російськомовні – пропагандистський міф. Використання російської мови не робить регіон чужим, хоча і створює певну вразливість. Англія не стане частиною США через використання спільної мови, а російськомовні мешканці Сакартвело (Грузія), Казахстану чи Білорусі не стають від того росіянами. 
  • Мова є рутинною частиною нашого побуту. Аби змінити її, як і будь-яку звичку, необхідні додаткові зусилля, а знайти сили в умовах війни складно.

Не акцентуйте вразливість

Втратити домівку, приїхати в чуже місто, жити в тимчасовому житлі – навряд це комусь сподобається. Тому не варто підкреслювати ці події, надміру акцентуватися на стражданнях чи вразливому становищі дитини.

Звісно, учні мають знати про особливе становище однолітка, але ставитися до цього необхідно тактовно, без надмірних запитань чи дбайливості. Остання може нормально сприйматись одними дітьми, але дуже дратувати чи навіть засмучувати інших.

Цю тему можна також обговорити з батьками і дитиною, можна навіть провести репетицію знайомства. Вона допоможе прибрати всі небажані деталі як із самопрезентації дитини, так і з презентації вчителя.

Зауважити: розкажіть учню про школу, про всі шкільні/класні традиції. Також можна закріпити за учнем одного або двох дітей-помічників, завданням яких буде пояснювати незрозумілі речі чи навіть провести екскурсію містом (можливо, віртуальну, якщо в місті надто часто лунають сирени).

Розповідь про себе

Якщо дитина не проти, можна провести коротку самопрезентацію (якщо ні, то це може зробити вчитель, але в заздалегідь узгодженій формі). Для неї дитина може підготувати розповідь про себе: ім’я, звідки приїхав, цікаві факти про рідний регіон, його пам’ятки. За бажанням можна додати розповідь про те, як родина дізналася про війну, чому вирішила переїхати, з якими труднощами зіштовхнулася на цьому шляху. Після завершення доповіді можна дозволити учням поставити запитання новачку.

Імовірно, діти все одно розпитуватимуть про такі речі, тому розповівши про них «офіційно», ви пом’якшите перші запитання та зможете контролювати реакцію на них. Ще один позитивний момент презентації – вона допоможе решті учнів усвідомити наслідки війни та її можливий вплив на них чи близьких.

Зауважити: якщо дитина проявляє ознаки хвилювання або фізичну симптоматику, в перші дні можна відвідувати не всі уроки. За тиждень, коли пройде перший етап адаптації, навантаження можна збільшити. Також спочатку варто звертати увагу на успіхи в навчанні, а вимоги відкласти на потім. Це допоможе учню закріпити свої позиції у класі та краще вписатися в колектив.

Поява нового учня потребує від учителя здатності передбачити низку проблем. Правильне знайомство із класом дає можливість попередити деякі з них та задати правильний тон у спілкуванні з дитиною. Тож не нехтуйте дрібницями. Можливо, вам не знадобляться всі наші поради, але краще мати їх на увазі, аби підготуватися до будь-якої ситуації.

Журнал «На урок»

 

Фото без опису

 

Фото без опису


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора